Скоропись-Иолтуховский, Александр Филаретович
Алекса́ндр Филаре́тович Скоро́пись-Иолтухо́вский (псевдоним — Вишневский) (1880—1946) — украинский общественный и политический деятель, публицист, историк, видный деятель украинской эмиграции.
Александр Филаретович Скоропись-Иолтуховский | |
---|---|
Олександр Філаретович Скоропис-Йолтуховський | |
Дата рождения | 10 июля 1880 |
Место рождения | |
Дата смерти | 8 марта 1946 (65 лет) |
Место смерти | |
Страна |
Биография
Участие в социал-демократическом движении
В 1902—1905 был членом Революционной украинской партии и одновременно студенческой громады в Киеве. В 1903 г. эмигрировал из России, жил во Львове. Проживая в Галиции, занимался организацией печати и транспортировки украинской литературы в Россию, активно участвовал в работе Заграничного комитета РУП.
В отличие от других представителей партии, Скоропись, как и ряд его единомышленников, изначально выступал против политической автономии Украины, в результате чего в партии в январе 1905 г. произошёл раскол. После этого Скоропись стал одним из основателей украинской социал-демократической «Спилки», вошедшей впоследствии в состав РСДРП на федеративных основаниях. Свои взгляды Скоропись изложил в работе «Украина на переломе» (1905).
В 1907 г. вернулся в Россию, участвовал в несанкционированных выборах во Вторую Государственную Думу, был арестован и выслан в Сибирь, откуда в январе 1910 г. бежал в Австро-Венгрию (сначала в Краков, а оттуда во Львов). В это же время Скоропись посещал Академии художеств и Кракове и Мюнхене, совершая путешествия по Германии, Италии, Франции и Англии. В 1914 г., по разным данным, переехал в Лозанну или Лондон.
Переход в стан национал-либералов
Вновь оказавшись в эмиграции, Скоропись за короткое время пересмотрел свои взгляды в сторону радикализации и перешёл на сторону сторонников самостоятельности Украины (самостийников). Изменение политической позиции отразилось в его брошюре «Значение независимости Украины для европейского равновесия» (1913).
В годы Первой мировой войны — один из организаторов и руководителей националистической организации «Союз освобождения Украины» (СВУ). С 1915 г. был полномочным представителем СВУ в Берлине, вёл пропаганду среди украинцев-военнопленных, находившихся в германских лагерях, занимался в качестве члена президиума Союза организационной работой.
Возвращение на Украину
В январе 1918 г. вернулся на Украину и был назначен уполномоченным Центральной рады по созданию войсковых частей из военнопленных-украинцев, находившихся на территории Центральных держав. В этой должности много сделал для организации дивизий сине- и серожупанников.
С 1 марта 1918 г. — губернский комиссар УНР в Холмской губернии. Сохранил должность и при администрации Скоропадского, когда в его юрисдикцию вошло также Подляшье. После поражения Германии и провозглашения гетманом федерации с Россией в середине ноября 1918 г. Скоропись сложил с себя полномочия и был арестован польскими властями в Бресте.
Третья эмиграция
Освободившись из заключения в начале 1920 г., Скоропись через Австрию переехал в Берлин, где стал одним из основателей Украинского союза хлеборобов-державников. Активно участвовал в общественной и политической жизни украинцев в Германии, оставаясь в рамках гетманского течения. Для поддержки гетманцев Скоропись совместно со Степаном Томашевским и самим Скоропадским основал издательское общество «Ратай».
В 1921 г. основал в Берлине отдел Украинского Красного креста и стал членом его управы. Входил во Всеукраинский национальный государственный союз. Оставаясь близким соратником Скоропадского, Скоропись выступал против Петлюры и деятельности правительства УНР в изгнании.
С 1926 г. — заместитель куратора Украинского научного института генерала Грёнера.
В 1945 г. арестован советскими спецслужбами, хотя был гражданином Германии. Умер в заключении в Мордовии (СССР).
Публикации
- Проповідь: оповіданє. Львів: накладом Дмитра Катамая, 1911.
- Значіннє самостійної України для европейської рівноваги. Відень: накладом СВУ, 1916.
- Die selbständige Ukraine. Esslingen: Wilh. Langguth, 1916.
Украинская версия:
- Самостійна Україна. Вецляр: вид. СВУ, 1917.
- Что же такое Союз Освобождения Украины? [Стокгольм], [1917].
- Мої злочини // Xліборобська Україна. Відень, 1921—1922. № 1,3-4.
- Пам’яти В.Липинського // В.Липинський як ідеолог і політик. Ужгород: Уніо, 1931. С. 45-65.
Литература
- Назарук Ю. Діяльність Олександра Скорописа-Йолтуховського під час Першої світової війни // Український історичний збірник (2002). Вип. 5. К.: Інститут історії України НАН України, 2003. С. 199—211.
- Назарук Ю. С. Олександр Скоропис-Йолтуховський — чільний діяч гетьманського руху // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія «Історія, економіка, філософія» / Гол. ред. Ю.I.Терещенко. — К.: Вид. центр КНЛУ, 2003. — Вип.7-8. — С.271-280.
- Назарук Ю. С. Громадсько-політична діяльність Олександра Скорописа-Йолтуховського в Україні у 1918—1920 рр. // Nad Wіsłą і Dnіeprem. Polska і Ukraіna w przestrzenі europejskіej — przeszłość і teraźnіejszość. Prace naukowe wykładowców і studentów Unіwersytetu Mіkołaja Kopernіka w Torunіu oraz Kіjowskіego Narodowego Unіwersytetu Lіngwіstycznego, pod red. Z.Karpusa і I.Sribnіaka. — Toruń-Kіjów: КНЛУ, 2003—2004. — № 2-3. — S.128-131.
- Назарук Ю. С. Участь О.Скорописа-Йолтуховського у боротьбі проти самодержавства (1900—1917 рр.) // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія «Історія, економіка, філософія» / Гол. ред. Ю.I.Терещенко. — К.: Вид. центр КНЛУ, 2004. — Вип.9. — С.159-174.
- Назарук Ю. С. Організаційно-політична діяльність Олександра Скорописа-Йолтуховського серед полонених українців у Німеччині та Австро-Угорщині (1914—1917 рр.) // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень. — К., 2005. — Вип.26. — С.126-132.
- Назарук Ю. С. Науково-ідеологічна діяльність О.Скорописа-Йолтуховського в еміграції (1926—1933 рр.) // Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Історичні науки. — Вип.5: Матеріали Першої міжнародної наукової конференції «Українська діаспора: проблеми дослідження» / Відп. ред. І.Пасічник, Л.Вінар, ред. А.Атаманенко. — Острог; Торонто; Нью-Йорк, 2005. — С.350-355.
- Назарук Ю. Друга еміграційна доба життя та діяльності Олександра Скорописа-Йолтуховського (напередодні та після початку Першої світової війни) // Національний університет «Острозька академія». Науковi записки. Iсторичнi науки. Вип. 9. Острог, 2007. С. 256—267.
- Назарук Ю. С. Автономіст — самостійник — гетьманець (еволюція політичних поглядів Олександра Скорописа-Йолтуховського у 1900—1921 рр.) // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія «Історія, економіка, філософія» / Гол. ред. Ю.I.Терещенко. — К.: Вид. центр КНЛУ, 2009. — Вип.15. — С.193-210.
- Назарук Ю. С. Адміністративно-управлінська діяльність Олександра Скорописа-Йолтуховського в Україні (1918—1919 рр.) // Кам’янець-Подільський — остання столиця Української Народної Республіки: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, Кам’янець-Подільський, 6-7 жовтня 2009 р. / Ред. кол.: Смолій В. А. (співголова), Завальнюк О. М. (співголова) та ін. — Кам’янець-Подільський, 2009. — С.291-301.
- Назарук Ю. С. Український гетьманець-державник Олександр Скоропис-Йолтуховський. — К.: Науково-дослідний центр орієнталістики імені Омеляна Пріцака НаУКМА, 2011. — 14 с.
- Назарук Ю. С. В.Липинський — О.Скоропис-Йолтуховський: від тісної співпраці до гострого протистояння (1920-ті рр.) // Nad Wіsłą і Dnіeprem. Polska і Ukraіna w przestrzenі еurazyjskіej — przeszłość і teraźnіejszość. — Toruń-Saragossa: Consortium scientifico-éducatif international Lucien Febvre, 2015. — № 4. — S.81-83.
- Назарук Ю. Олександр Скоропис-Йолтуховський: сторінки життя // Nad Wіsłą і Dnіeprem. Polska і Ukraіna w przestrzenі europejskiej — przeszłość і teraźnіejszość. Zbiór prac naukowych dedykowanych profesorowie Emilianowi Wiszce (1940—2014). — Toruń-Kijów: Consortium scientifico-éducatif international Lucien Febvre, 2017. — T.1. — S.104-107.
- Назарук Ю., Срібняк І. «Коли не зберемо що найменше 10000 підписів, то весь наш розмах проти Москаля піде на марно…» (участь полонених українців табору Раштат в загальноросійському революційному русі навесні 1917 р.) // Емінак: науковий щоквартальник. Київ-Миколаїв, 2019. № 3(27). С.94-103. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/28567; https://eminak.net.ua/index.php/eminak/article/view/315