Шевченко, Виталий Фёдорович
Виталий Федорович Шевченко (23 июня 1954, Ичня на Черниговщине — 19 сентября 2018) — советский и украинский журналист, политик, писатель. Народный депутат Украины в парламенте II, III и IV созывов. Председатель Национального совета Украины по вопросам телевидения и радиовещания (2005—2009).
Виталий Фёдорович Шевченко | |
---|---|
Дата рождения | 23 июня 1954 |
Место рождения | |
Дата смерти | 19 сентября 2018 (64 года) |
Место смерти | |
Страна | |
Род деятельности | журналист, политик |
Награды и премии |
Биография
Печататься начал с десяти лет. В 1970-х — 1980-х годах активно занимался самиздатом (редактировал рукописные газеты «Звезда», «Уличные новости», «Мяч круглый», «Тихая жизнь», журнал «Прогресс», литературно-публицистический альманах «Водограй» и другие).
Определённый след в украинской журналистике В. Шевченко оставил экологическими публикациями (в частности, циклом статей по итогам организованных экологических экспедиций школьников), циклом публикаций о молодых людях, погибших в Афганистане (около 50 подборок в киевской газете «Молодая гвардия», которые были первыми в украинской журналистике правдивыми рассказами об ужасных последствиях войны). Весной 1991 года Шевченко впервые опубликовал секретные документы о последствиях Чернобыльской катастрофы, а летом того же года выступил с циклом лекций об аварии на ЧАЭС в нескольких городах Канады, когда работал в газете «Ukrainian News» (г. Эдмонтон) как победитель всеукраинского конкурса молодых специалистов-рыночников. В нескольких изданиях Украины, России, Канады, США эти материалы были опубликованы под названиями «Засекреченный Чернобыль» и «С грифом „Секретно“», а осенью 1991 года они были оглашены с трибуны Верховного Совета УССР (доклад комиссии по вопросам Чернобыльской катастрофы).
Рецензировал новинки украинской литературы, готовил литературно-драматические передачи (около 50 сценариев литературных композиций для Украинского радио, литературные радиопередачи для детей, художественные телепередачи для молодёжи и тому подобное).
В. Шевченко — автор около 10 законодательных актов и многочисленных законопроектов по вопросам свободы слова и деятельности СМИ, избирательного права. В частности, он как один из соавторов идеи создания на Украине общественного телерадиовещания был автором «рамочного» закона о системе общественных аудиовизуальных СМИ (1997), первого проекта Избирательного кодекса (1998), концепции разгосударствления украинских СМИ (1999) и др.
Резко реагировал на факты ущемления свободы слова и вмешательство власти в журналистику (защита независимого радио «Континент», выступления против произвола Госкомтелерадио и против цензуры на государственном телевидении, публичные дебаты с чиновниками администрации Президента Л. Кучмы).
В. Шевченко работал главным редактором и председателем редакционного совета газеты Время-Time (1994—1996), шеф-редактором которой был лидер Народного Руха Украины Вячеслав Чорновил[1]
Член Национального союза журналистов Украины (с 1982 г.), Национального союза писателей Украины (с 2012 г.) и Национального союза краеведов Украины (с 2013 г.).
Журналистская карьера
- Газета «Трудовая слава», г. Ичня Черниговской обл. — постоянный внештатный корреспондент (1969—1971).
- Газета «За педагогические кадры» КГПИ им. А. М. Горького, м. Киев — корреспондент (1972—1975).
- Газета «Друг читателя», г. Киев — корреспондент отдела литературы и искусства (1975—1977).
- Издательство «Искусство», м. Киев — старший редактор, заведующий редакциями массовых фотоизданий и туристской литературы и массовых изданий (1977—1989).
- Вступление в Союз журналистов СССР и Союза журналистов Украины (1982).
- Газета «Молодая гвардия», г. Киев — собственный корреспондент, ответственный секретарь (1989—1991).
- Журнал «Сельские горизонты», г. Киев — редактор отдела, ответственный секретарь, заместитель главного редактора, главный редактор (1991—1994).
- Газета «Ukrainian News», Канада — корреспондент в Эдмонтоне, руководитель корпункта на Украине (1991—1994).
- Газета «Наше время», г. Киев — обозреватель по вопросам экономики и политики (1991—1994).
- Газета «Время/Time», г. Киев — главный редактор и председатель редколлегии(1994—1996).
- Комитет Верховной Рады Украины законодательного обеспечения свободы слова и информации — член Комитета (1994—1998).
- Комитет Верховной Рады Украины по вопросам свободы слова и информации — секретарь Комитета (1998—2002).
Государственные дела
- Депутат Киевского областного совета, руководитель оппозиционного меньшинства (1990—1994).
- Народный депутат Украины, один из руководителей фракции Движения (1994—1998).
- Народный депутат Украины, секретарь парламентского комитета по вопросам свободы слова и информации (1998—2002).
- Член Национального совета Украины по вопросам телевидения и радиовещания (2002—2010).
- Заместитель председателя Национального совета Украины по вопросам телевидения и радиовещания (2003—2005).
- Член Совета и Экспертной комиссии Министерства культуры и туризма (2003—2009).
- Член Межведомственного экспертного совета по вопросам кинематографии (с 2004).
- Председатель Национального совета Украины по вопросам телевидения и радиовещания (2005—2009).
- Член Национальной комиссии по вопросам свободы слова и развитию информационной отрасли при Президенте Украины (2006—2010).
Ссылки
- http://file.liga.net/person/399.html (ЛИГА — досье).
- http://kipiani.org/samizdat/index.cgi?435 (Ичнянский самиздат).
Источники
- Народний Рух України. — К.: Фонд демократії, 1996.
- Хто є хто на Фастівщині. Біографічний довідник / З перших. Штрихи до портрета Віталія Шевченка. — Фастів, 1997.
- Чорнобильські рани Фастова. — Фастів, 1997.
- Що може депутат Віталій Шевченко. — «Веста-прес», № 3, липень 1997.
- «Грех» до парламента доведет. — «Вечерние вести», 20 листопада 1997.
- Віталій Шевченко. Моя вулиця, моя Ічня…. — К.: 1999, 2010.
- Нацрада без "тромбів. — «Україна молода», 18 грудня 2003.
- Соромно за Україну, в якій заарештовують слово. — «За нашу Україну», 12 березня 2004.
- Хто є хто на Чернігівщині. Видатні земляки. — К.: Академія української геральдики, 2004.
- Віталій Шевченко: Протухлий режим посипався, Нацрада має стати тепер боєздатним органом. — «Україна молода», 12 січня 2005.
- Ключовими на сьогодні є питання свободи слова. — «Телекритика», 19 квітня 2005.
- Я вірю, що до парламентських виборів щось вдасться зробити. — «Український журнал» (Чехія), № 13, 2005.
- Умови для телевізійної мови. — «2000 („Свобода слова“)», 4 листопада 2005.
- Виталий Шевченко: Нацсовету необходимо перестать быть карательным органом. — «Комсомольская правда», 3 березня 2006.
- Пастух свободи слова. — «Сіверщина», 26 січня 2007.
- Віталій Шевченко: "Національний інформаційний простір — елемент міцності держави. — «Слово Просвіти», 8 лютого 2007.
- Суспільне телебачення — єдиний вихід для всіх. — «Київська Русь», № 7, 2007.
- Віталій Шевченко: "Зарубіжні програми не повинні суперечити українським законам. — «Хрещатик», 16 жовтня 2008.
- Химери телерадіопростору. — «Тиждень», 28 листопада 2008.
- І для телерадіопростору закон писаний. — «Урядовий кур'єр», 5 березня 2009.
- У вітальні «Дивосвіту» — Віталій Федорович Шевченко. — «Дивосвіт», № 4, 2009.
- Віталій Шевченко: Для телеіндустрії питання мови уже не політичне, а економічне. — «Україна молода», 6 березня 2009.
- Хто є хто в Україні. — К.: «К. І. С.», 2009.
- Останній романтик українського чиновництва. — «Народне слово», 13 і 20 травня 2010.
- Шевченки на Шевченка, 9. — «Сіверщина», 1 липня 2010.
- Історія українського парламентаризму. Шевченко Віталій Федорович. — К.: «Дніпро», 2010.
- Василь Пилип’юк. Всерйоз — «Жити в цікавий час», К.: «Гнозіс», 2010.
- Віталій Шевченко: Це ми! — «Слово Просвіти», 1-7 грудня 2011.
- Віталій Шевченко: «Ми в боргу перед нашою історією». — «Слово Просвіти», 16-27 лютого 2012.
- Віталій Шевченко. У книзі: «Літератори Ічнянщини. 100 імен. 700 відомих ічнянців: митці, науковці, діячі культури», К.: «Гнозіс», 2012.
- Віталій Жежера. Густота поезії на квадратний кілометр. — «Голос України», 3 березня 2012.
- Гриць Гайович. Ічнянський іменослов. — «Культура і життя», 3 серпня 2012.
- Петро Антоненко. Ми в боргу перед нашою історією — «Світ», 12 червня 2014.
- Станіслав Маринчик. Сівач доброго-вічного — у книзі «Сузір’я талантів». Ніжин: Аспект-Поліграф, 2014.
- Іван Неживий. Троє життів Віталія Шевченка — «Бути!». Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2014.
- Людям і часові (спогади про В.Шевченка — Н.Кунець і С.Кравченка, Т.Чумак, О.Ведмедя, А.Корецької, С.Болтівця, О.Шевченка, В.Тютюна, М.Смілика, Н.Галковської, С.Шевченка, П.Осадчука, В.Осадчої, В.Пилип’юка, М.Терещенка та ін.). У книзі: Віталій Шевченко. «Бути!». Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2014.
- Віктор Гриневич. Сізіф як герой праці. — «Голос України», 8 листопада 2014 р.
- Закон України: «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» (Документ 314-19, чинний, поточна редакція — прийнятий 09.04.2015)